Про Тораджу. Де ховають небіжчиків?
5 мар. 2015 г.
3 мин. чтения
Тораджа дуже популярне місце для туристів, особливо влітку.
Гірські масиви, ліса і річки сприяють розвитку туристичних походів і рафтінгу. Кліматичні умови також на руку місцевим виробникам і любителям кави, арабіки та робусти. Тут же знаходяться ткацьке селище Барана (Sa'dan to'barana), де можна на власні очі побачити як вручну ткуть полотна або ромальовують в стилі батік місцевими візерунками.
Однак, левова частка туристів захоплюються місцевими традиціями. Не лише похорони вирізняються в Тораджі, але й місця поховання. Поїхати в Тораджу те саме, що побувати на кладовище. Чесно. За чотири дні, що провела там, я настільки наситилась цією культурою, що мій мозок благав мене поїхати звідти. Повірте мені, там дуже цікаво! я такого в житті ще не бачила. Але на мене почав давити цей тягар черепів, трупів, гробів..
В Тораджі можна побачити незвичне для нас кладовище, адже вони не ховають у землі, а видовбують склепи і печери у скалах. Чим вище людина за кастовою системою, тим вище має бути її поховання.
Ці традиції походять з давніх часів. Чому в каміннях і скалах? По-перше, місцевий ландшафт напряму вплинув на звички і обряди, оскільки центральна частина Сулавесі дуже гірський регіон, а вулканічне минуле заполонило регіон величезними кам'яними валунами. По-друге, місцеві жителі вірять у потойбічне життя і подібні печери в скалах уособлюють новий дім для померлих. По-третє, щоб не тіснити і без того невеликі сільськогосподарскі землі.
Коли мандруєш регіоном, не одразу помічаєш, що у валунах з'являються чи то дверцята, чи то віконця. здалека вони взагалі виглядають як гнізда. так от, це один з типів поховань. Видовбують ці склепи вручну. Може невдале порівняння, але робочі нагадали мені гномів, які видовбують навколішках дуже маленький отвір молоточками. Хоча вхід у новий дім здається невеликим, всередині приміщення, можуть знаходитись десятки гробів. Насправді, такий вид поховання достатньо дорогий, і часом може навіть коштувати дорожче аніж справжній будинок. Проте вважається, що життя після земного довше, і померлі мають жити краще.
Такі кам'яні склепи можна побачити в Батутумонга, на півночі регіону, на шляху до якого, просто чарівні багаторівневі рисові поля, і відкривається панорама на все місто Рантепао.
Часто заможні сімії поряд з могилою вирізають балкончик, де розміщуються дерев'яні статуї померлих Тау-Тау. Статуї майже людського зросту, одягнені в одежу померлого, якого вони представляють. Якщо спочатку, це були просто статуї більш-менш схожі на померлого, то зараз трендом є створення точної копії.
Якщо це вас не шокувало, нову порцію здивування можна знайти в Кете Кесу і Лонда. Навідміну від Батутумонга, гроби тут не всередині, ана платформах поверх скали. Скала в Кете Кесу використовувалась дуже довгий час, тому деякі з гробів впали, розкидавши кістки вздовж підніжжя гори.
В Лонді є дві довгі, але дуже вузькі печери, куди ви можете пройти, заповнені гробами. Сказати моторошно - не сказати нічого. Всередині печер немає освітлення, тому краще з собою взяти ліхтарик, або тут же поряд є гіди, які пропонують свої послуги.
Я ніколи не жалілась на ознаки клаустрофобії у мене, але в один момент, коли ми дійшли до тупіка, я просто зрозуміла, що все, я не можу, дуже тісно, брудно, гроби відкриті, кості назовню. Гидота! Як згадаю, як ми пролазили майже навколішках поміж каміннями, а потім, вирушаючи назад, нам довелось триматись за стіни навколо... бррр... А потім відходиш на 100 метрів від скали, і така краса навколо!
Наситившись цими картинами, відвідавши двічі похорони, ми не взмозі бути морально бачити ще щось подібне. Але на останок, якщо ви психологічно можете витримати ще, можна відвідати могили немовлят. Навідміну від дорослих, яких ховають у скалах, малечу ховають у деревах. Вирізають нішу у великому дереві як правило високо від землі, і прикривають полотном. Зрештою кора покриє полотно, і слід від могили зникне. Говорили, що дітей обов'язково розміщують відверненими від будинку, щоб вони його не бачили і не хотіли повернутись додому.
Дико трохи було все це побачити. В кінцевому рахунку в мене було відчуття, що померлих тут більше ніж живих, їх духи досі витають у повітрі, а їх життя важливіше за те, яке ми проживаємо зараз.
Комментарии